Так вже історично сталося, що місто нашого серця, обласний центр, Рівне, не зберегло із плином часу більшості своїх пам’яток. Немає в нас руїн замку, вузеньких вуличок, мощених древньою бруківкою. Архітектурне обличчя Рівного створювали радянські зодчі. Кілька адміністративних будівель, типові «спальники», достатня, ніби, зелена зона.. Дев’яності додали інфраструктуру різноманітних базарів, нульові – так званих бутіків.
Великого футболу в нас немає. За словами вже бувшого тренера футбольного клубу «Волинь» із сусіднього Луцьку, Віталія Кварцяного, наше місто, як і Житомир, чи Франківськ, здаються мертвими. Там теж люди позбавлені футбольних баталій вищого рівня. Хлопчаки не рівняються на місцевих зірок футболу, яких можна було б зустріти десь на катку чи в кінопалаці. Перед початком чергового матчу містом не машерує фанатська ватага з фаєрами та гаслами, а їм у відповідь не клаксонять автомобілісти..
Студентство, здебільшого, байдикує. Не розгойдує суспільство цікавими флеш-мобами, не скандалить із приводу вимагань хабарів з боку викладацького корпусу. Релігійний актив міста та його околиць активний лише в своїх церквах. Прихожани розділені за конфесіями, кожна з яких позиціонується виключно в сприйнятті конкурентів єретиками та сектантами. Мистецьких імпрез замало, креативних особистостей – теж.
Попси – достатньо. Кабаків, танцювальних клубів, популяризації аморального способу життя – на кожному кроці. Згадаймо алкогольний психоз на новорічні свята в центрі міста. Ні, горілку там влада не наливала, але повальне сп’яніння було нормою. Що ж, про пиятику нам нагадують на кожному кроці. Чи не кожен продовольчий магазин вражає асортиментом напоїв, котрі підігрівають кров. Той чи інший захід частенько відбувається за підтримки алкогольного бренду.
Чітко виражені ознаки депресивної периферії, скажете Ви? Усвідомлення безвихіддя та власної неспроможності щось змінити? Адже навряд чи такий стан речей задовольнить кожного. Чи байдужість скувала нам руки? А чи не боїться кожен признатися самому собі в дечому? Що впав жертвою поступу гламуру, барбізації, глобалізму? Що стурбований наповненням власного портфоліо більше, аніж очищенням душі?
На початку діяльності Степана Бандери Крайовим Провідником ОУН, було проведено «протимонопольну акцію». Тоді продаж алкоголю та тютюну було державною монополією. Держава була польською. Націоналісти боролись проти окупаційного режиму і розуміли, що якщо населення відмовиться від вживання цих продуктів, то принесе величезні збитки скарбниці окупантів. Акція мала шалений успіх.
Дмитро Сільман
Коментарів: 5
Добавлено : Thu January 26, 2012, 02:30:16
Коментарів: 5
Добавлено : Thu January 26, 2012, 02:17:12
Коментарів: 5
Добавлено : Mon January 23, 2012, 23:16:32
Коментарів: 5
Добавлено : Fri January 20, 2012, 14:19:44
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 5
Добавлено : Mon February 06, 2012, 16:54:53