Добровільно-примусові внески, або обов’язковий добровільно-примусовий платіж. Звучить смішно? Проте багатьом сім’ям тепер не до сміху. Якщо ви хочете мати дітей, то починаючи із пологового будинку — плати. Медицина та освіта безкоштовні? Брехня! Нині добровільні внески — це завуальовані платні послуги, оскільки якщо ти не маєш грошей, у лікарні тебе не оглянуть, тим більше вагітна жінка не стане на облік…
Під час пологів, якщо відмовитися платити, то вас поселять в палату до неблагополучних… з відповідним ставленням… Значна частина людей, з огляду на досвід спілкування із вітчизняними медиками, упевнені, що фінансово невмотивований лікар не буде належним чином виконувати свої обов’язки, а лікарі в свою чергу зажди розкажуть, що бюджетного фінансування не вистачає. Один знайомий лікар нещодавно сказав мені: "Безкоштовно лікуватися — це дарма лікуватися". Але якщо кожен платить ці немаленькі "добровільно-примусові", то бодай на мило та іншу "хімію", яку змушують купувати у лікарню — повинні бути кошти!
В Україні вже кілька років поспіль збільшується кількість дітей. То ж потрапити до деяких шкіл та садочків у Рівному — особливо хороших — стає проблемою. І якщо в школу зобов’язані взяти, то в садочок стандартна відповідь: немає місць. І тоді все залежить від того, яку суму "добровільних" ви запропонуєте. Отже, після першого внеску у садочок благодійність ваша тільки розпочинається. Щомісяця — у фонд групи, постійна необхідність шаф, парт, вікон-дверей, нової кухні, посуду, іграшок, а потім ще в кінці року — ремонт… І все це ніби добровільно. Ви стаєте спонсорами, без жодних рахунків. А якщо наважитися запитати, куди пішли гроші, то в усній формі отримаєте загальну відповідь.
Особисто я з полегшенням думала про те, що моя дитина нарешті піде до школи і, можливо, нарешті "добровільні побори" завершаться… Ще тільки-но закінчився вересень, а я вже зрозуміла, як глибоко помилялася. Окрім того, що кругленькі суми пішли на форму та шкільне приладдя, тепер треба відкрити гаманець для щоденних шкільних проблем.
Колись школярі з острахом чекали закінчення батьківських зборів, адже там батькам розкажуть про їхнє навчання, поведінку… Нині на таких зборах обговорюють лише господарські проблеми: поставити двері, замінити вікна, повісити штори, купити нові парти, дошку і т.д. Виявляється, постійні збори грошей на фонд школи та фонд класів (суми, в середньому, коливаються від 100 до 400 гривень) ніякої суттєвої допомоги навчальному закладу не приносять. Як і у минулому році (причин може бути тисячі) потрібно щось купувати. А вже наступного року все починається знову. А куди старі зникли? Це, по-перше. По-друге, гроші потрібні ще і на ремонт класу. А подарунки вчителям та директору — це ще одна окрема стаття витрат.
Директор школи каже, що ніхто не змушує батьків платити гроші — це добровільна пожертва на розвиток школи. Але батьки бояться, аби не змінилося ставлення до дитини у школі. Вчитель, наприклад, не соромиться озвучити на весь клас прізвища дітей, батьки яких не можуть здати. Наприклад: "Сидоров, ти ще на ремонт не здав!" І як дитина може пояснити, що в сім’ї немає на необхідне? І їй соромно…
Звичайно, зрозуміло, що через брак фінансування з державного бюджету даних закладів деякі керівники поставлені в такі умови, що по-іншому неможливо. І якщо вже все так погано, то хоча б тоді сплачувати ці кошти не в руки комусь, а в касу?
Нещодавно одна мама розповіла, що вчитель намагалася переконати, що її дитина не встигає із деяких предметів і, не соромлячись, запропонувала свої платні послуги — за особливу й окрему увагу. Проте, як потім виявилося, деякі нечесні вчителі маніпулюють батьками для власної наживи, бо в іншій школі дитина почала вчитися на відмінно без сторонньої допомоги.
Сьогодні вчителям на законодавчому рівні заборонено збирати гроші у батьків або учнів, проте це нікого не зупиняє. Швидше, навпаки — і тепер така шляхетна справа називається гарним модним словом "добродійність". І відповідальності за неї ані вчителі, ані представники батьківських комітетів не несуть. А директори роблять вигляд, що нічого не знають.
Схоже, люди тепер готові закрити очі, погодитися із будь-якими поборами, ніж боротися з ними. Зрозуміло, фінансування лікарень, садочків, шкіл зараз набагато нижче, ніж потрібно, і тому такі пожертви необхідні. Проте особисто я вважаю, що якщо я все-таки даю гроші, то не в руки, а у касу, так хоч є надія на те, що вони підуть за призначенням, а не комусь у кишеню.
Чому школам важко вижити без добровільно-примусових батьківських внесків? І що робити батькам, котрі вже втомилися від нескінченного "добровільного" здирництва?
Юристи кажуть, що у примусовому порядку ніхто не має права змусити батьків здавати гроші на потреби школи. Крім того, для такого збору у школі повинен бути відкритий окремий спеціальний рахунок, на який батьки можуть перераховувати кошти, якщо захочуть. Збір готівки, тим більше працівниками школи, — поза законом. Якщо у вас немає можливості займатися добродійною діяльністю — не займайтеся. Якщо у зв'язку із цим на вас або вашу дитину будуть тиснути, не замислюючись звертайтеся в прокуратуру.
Тому нам самим варто визначитися, що для нас і наших дітей краще. Можливо, погодитися і далі "відривати" із сімейного бюджету чи все-таки робити це лише, якщо є така можливість. Вирішувати нам самим.
Вікторія МАМОТЮК
Коментарів: 38
Добавлено : Tue March 20, 2012, 14:52:18
Коментарів: 38
Добавлено : Mon October 17, 2011, 22:16:00
Коментарів: 38
Добавлено : Mon October 17, 2011, 09:20:35
Коментарів: 38
Добавлено : Sun October 16, 2011, 22:15:59
Коментарів: 38
Добавлено : Sat October 15, 2011, 23:50:59
Коментарів: 38
Добавлено : Wed October 12, 2011, 10:53:23
Коментарів: 38
Добавлено : Mon October 10, 2011, 21:54:32
Коментарів: 38
Добавлено : Mon October 10, 2011, 12:01:31
Коментарів: 38
Добавлено : Sun October 09, 2011, 23:58:51
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 38
Добавлено : Thu April 26, 2012, 13:51:40