Кілька років тому проблемою успішності (людини, зокрема, й нації) нарешті зацікавилися науковці Інституту психології ім. Г.Костюка НАПН України й почали великий дослідницький проект «Психологія успіху». Під час дослідження виявились дуже цікаві тенденції, факти й закономірності суто українського успіху чи неуспіху. Продовжую коротко знайомити Вас з результатами досліджень.
Ментальна модель успішності людини формується у сім’ї. Є індивідуальні задатки: певні зв’язки між потенціалом людини та її рівнем успіху. За результатами опитування визначають три моделі сприйняття дійсності, які приводять чи не приводять до успішності. Перша — те, що більшість вважає за норму і є нормою, тож і мені слід слідувати тій моделі. Суть — копіюй і буде все нормально. Друга — те, що більшість вважає за норму, апріорі не є нормою, тож я буду протии. І є креативна модель сприйняття дійсності: так, є ситуація, є норми, але я не можу використати ці норми, потрібні інші — і я створю нові норми! Щоб вийти на цей рівень, людині потрібні певні психологічні якості: висока самомотивація діяльності, ціннісні фактори, здібності реально і критично сприймати реальність, самостійно коректувати свою поведінку, в залежності від тих чи інших умов, глобальне мислення, здатність знайти робоче рішення, а не ідеальне. У нас таких людей 2%, нормою для успішного суспільства є близько 5%.
Зараз успіх можливий у будь-якій моделі сприйняття. Але має свою специфіку: тільки креативна модель має довгострокові результати. Успішна людина має йти третім шляхом — «я творю свою модель». Багато людей не виходить на цей рівень, вони живуть у своїй традиції. Це не погано, й не добре, це - реальність, але тоді лідери повинні створювати нові норми, бо стереотипи дуже повільно змінюються — десятиліттями. З віком вони приживаються, саме тому люди похилого віку часто негативно і хворобливо ставляться до змін, бо набуті автоматизми дають відчуття психологічної безпеки (мені ніби є на що спиратися).
Автоматизми є ефективними лише в кінці чи середині дії історично створеної психологічної моделі. Зміни ж у суспільстві проходять за такими етапами. Перший етап — крах старої моделі, коли стереотипи не працюють, ситуація потребує нової поведінки. Другий етап — агресія, активне несприйняття. Третій — торгівля, намагання «вторгувати» менше змін. Четвертий — депресія. На цю ситуацію добре лягають всі новини про крах, убивства, катастрофи, тощо. Люди залюбки їх сприймають і ... заспокоюються. Тому, що вони відповідають їхній внутрішній тривожності, і тому таку популярність нині має негативний фактаж у засобах масової інформації.
П’ятий етап — конструктивне прийняття змін та інші дії. Завдання держави — довести свою країну до п’ятого етапу, бо там лише є успіх. Фініш — це коли замикається коло перших чотирьох — замість п’ятого — знову перший або другий і знову те саме ходіння по колу. Саме таку ситуацію ми спостерігаємо останні двадцять років і ніяк не можемо вийти на справжні позитивні зрушення.
На успішність суспільства дуже впливають засоби масової інформації. Хто працює в ЗМІ? Люди, в яких є сім’я, які вміють ловити тенденції, що є в суспільстві. В них є своя сімейна модель і є модель суспільства. Тому вони фільтрують тенденції через свою модель. А успіх — це перевірка цієї моделі й вихід за її рамки — пошук тієї, в якій окрема людина буде почуватись щасливо і комфортно. Працівники ЗМІ працюють найчастіше не самі по собі, а на лідера чи групу, у яких також є модель успішності. Відповідно, просувають в суспільство модель свого лідера чи групи. Який священик — така й парафія.
Якщо зробити оцінку успішності України, то вийде, що нині змінювати свою поведінку збираються аж 0,6 %. Зі здоров’ям у нас — на 30%, у фінансовій стабільності щось там 5% із мінусом, базовий емоційний фон 40% і знижується, а здатність встановлювати стосунки — теж не на вищому рівні. За дослідженнями українських науковців, у ранзі УСПІШНИХ професій України перші позиції посідають державні діячі й політики (70%), підприємці й бізнесмени (65%), актори кіно (56%), спортсмени (54%) і музиканти (53%). А найменше — священнослужителі (14%), вчителі (21%) та лікарі (27%). Робіть висновки самі.
На жаль, у нас немає інтегруючої ідеї — тому ми в небезпеці. Чи ми пристанемо до тієї моделі, яка буде більш агресивною, чи ми скопіюємо чиюсь іще, як раніше. Але, насправді, ми не можемо бути щасливими в «чужій» моделі, маємо інші таланти: є психологічна гнучкість, ми цінуємо мистецтво, творчість та гумор. Але коли ми всі не маємо інтегруючої ідеї, то виходить, що кожен робитиме так, як йому заманеться і саботуватиме те, з чим не згоден... Також у нас є така цікава якість: успішною вважається людина, здатна на гумор, а гумор — це приналежність інтелекту. В нас є старанність. Але вона проявляється лише тоді, коли українці вірять. А нині дуже високі соціальні настрої зневіри і розчарування.
Насправді ж питання звучить глобально: чи ми будемо made in Ukraine чи created in Ukraine (чи будемо сировинною базою для когось чи розумітимемо, що в нас є унікальні власні риси). Following by Ukraine або Ukraine follows? Ми слідуємо за кимсь? Чи ми йдемо вперед?
Є така думка (це не є поки що фактом дослідження) — аби тут, в Україні, формувалися ті індивідууми, які впливають на загал, наші таланти мають залишатися тут. Прослідкуйте в історії, скільки українців, які мали потенціал, виїхали за кордон... Науковці вважають, що в Україні, принаймні з Переяславської ради, винищувався лідерський потенціал.
Росія, до речі, повертається до моделі, яка була до 1913 року. Це модель використання власних ресурсів плюс активна першість, це приналежність до ресурсів, агресивність в досягненні першості, активність і копіювання найкращих моделей, «полювання за головами». Там шукають талановиті голови. У Росії спочатку іде активна дія (живий хаос), а потім — упорядкування того, що вижило. Все повинно робитися швидко, повинні бути першими, й інколи першість є важливішою за засіб її досягнення. А вже потім іде адміністрування, що означає «закручувати гайки». Все це спрямоване на пошук ідеї та інтегрує людей Росії.
Нашим державним діячам науковці радять перевірити свою ментальну модель успіху. Якщо говорити про політиків як про групу, то якби вони створили якусь спільну схему, то це було б краще, ніж відсутність жодної схеми. Бо успіх політика — це вміння знаходити консенсус між моделями заради головної моделі, ідеї. Важливо розуміти, на якому рівні знаходяться люди, що нині є у політиці. Якщо це рівень «життя для життя», то це так і буде — вони будуть максимально заробляти гроші; якщо рівень «життя для гри», то в Україні буде розвиватися бізнес, якщо це рівень «життя для буття», то політики думатимуть про те, як зробити Україну успішною.
Ми підійшли до моменту, коли люди мають усвідомити, що не потрібно ні від кого чекати допомоги, що кожна людина має створювати систему для дітей і внуків. Ми мусимо самі створити свою культуру, і ніхто нам не допоможе, крім Бога та наших власних виборів - рішень. А ці вибори треба робити не тільки раз у кілька років, з виборчим бюлетенем у руках, а кожен день, у будь-якій ситуації. Треба робити вибір і бути готовим взяти на себе відповідальність за його наслідки.
Ольга Лук’янова
Керівник Клубу Успішних Людей
Коментарів: 12
Добавлено : Fri December 23, 2011, 10:04:56
Коментарів: 12
Добавлено : Thu December 22, 2011, 21:41:16
Коментарів: 12
Добавлено : Thu December 22, 2011, 20:58:09
Коментарів: 12
Добавлено : Thu December 22, 2011, 14:41:22
Коментарів: 12
Добавлено : Thu December 22, 2011, 11:24:50
Коментарів: 12
Добавлено : Wed December 21, 2011, 20:02:35
Коментарів: 12
Добавлено : Wed December 21, 2011, 10:34:01
Коментарів: 12
Добавлено : Tue December 20, 2011, 21:46:03
Коментарів: 12
Добавлено : Tue December 20, 2011, 20:32:10
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.







Коментарів: 12
Добавлено : Fri December 23, 2011, 12:40:07