.jpg)
Запитайте в кожної людини, чи хоче вона бути успішною. Практично кожна скаже теоретичне «так», запитайте те саме в держави — кожна погодиться. Але є успішні та неуспішні люди, успішні й неуспішні держави. Чому вже понад 20 років всі українці — від рядового студента до президента — заявляють, що хочуть жити за європейськими зразками, але так живуть одиниці? За даними різних соціологічних досліджень, більшість українців не задоволені тим, яким «курсом» йде країна — так було за часів Кравчука, Кучми, Ющенка, чи зараз, Януковича.
Ми так довго ходимо по колу, стверджують психологи, тому що не маємо власної моделі успішності, науково обѓрунтованої, створеної фахівцями. Міждисциплінарної: від людини до держави. Ми чекаємо допомоги від когось, ми копіюємо чужі моделі, але вони нам не підходять, як ношений кимось одяг. Нам потрібно створити свою модель і йти своїм шляхом.
Кілька років тому проблемою успішності (людини, зокрема, й нації) зацікавилися науковці Інституту психології ім. Г.Костюка НАПН України й почали великий дослідницький проект «Психологія успіху». Під час дослідження виявились дуже цікаві тенденції, факти й закономірності суто українського успіху чи неуспіху. Спробую коротко і доступно ознайомити вас з деякими з них.
Можна вже говорити, що в українській аудиторії тема успіху дуже міфологізована, також ми ототожнюємо поняття успіху з поняттями «самореалізація» (91% опитаних), «гармонійний психологічний стан+щастя» (68%), «везіння-удача» (60%), «талант» (55%), — так вважають 71% опитаних. Також у нашій слов’янській культурі існує певне несприйняття успішних, через міфічні атрибути — плату за успіх у вигляді: самотності, заздрощів, нещирості в оточенні, втрату друзів, втому. Опитані алізовані люди не виділяють цих наслідків, а деколи і вказують на протилежні атрибути.
Психологічна модель успішності залежить від культурної моделі, домінуючої у суспільстві це і стандарти успіху, критерії оцінки, тощо. Інтелектуальні моделі (успішності також), формуються за певним алгоритмом: від духовних цілей нації, суспільства, до повсякденних проявів людини. На цей процес потрібні десятиліття, а у випадку ланцюга змін, що відбувається у нашому суспільстві, цей процес може тривати століття.
Не всі люди мають психологічний потенціал для безпосереднього впливу на перетворення моделей суспільства Виділяють три рівні, так би мовити масштабу, успішності. Перший рівень — це «я-рівень», він має два підрівні: позитивний та негативний (позитивний до 80%, негативний до 5%). Це успіх у масштабі власного життя, без визнання цього успіху широким суспільством. Другий рівень — «контекст-рівень» (до 12%). Йдеться про успішну самореалізацію в масштабі галузі (вчитель, майстер для певної групи). Третій рівень — макрорівень (до 3% населення)- історичний вплив на суспільство на рівні країни, світу.
Чому так мало людей хочуть або можуть бути успішними? Усі опитані респонденти, люди успішні і неуспішні (і бездомні, і т, хто має мільйонні статки) кажуть, що успіху може досягти кожна людина, все залежить від бажання.
Більшість людей не хоче бути успішними, тому що вважає, що розплата за успіх буде набагато більшою ніж отримане задоволення. Це просте пояснення. Також, до успішних людей у нас ставляться неоднозначно: в очі поважають, а позаочі кажуть, що все це — везіння, а не робота. Це підтвердилось під час аналізу наукової літератури, опитування кількох десятків тисяч людей, опрацювання понад 600 біографій від стародавніх часів до сьогодні. З одного боку - тема успішності є дуже привабливою, а з іншого — часто-густо роботи на цю тему — езотеричні, ненаукові. В довірливих людей через те складається враження, що успіх — це якась магія, а в людей логічного складу мислення викликає відразу, бо зрозуміло, що ці факти — не перевірені.
У нас є історично складене неприйняття успішності, немає власної культури успіху. Якщо взяти дослідження, то ще з 1654 року, коли почалися винищення чи перетягнення в інші країни українських пасіонаріїв (лідерів, людей, які ведуть за собою), у нас немає власної АКТИВНОЇ ментальної моделі успішності. Наша модель, на жаль, — копіювання та пристосування. Ми не знаємо, що для нас є успіхом, ми починаємо копіювати моделі, а оскільки ми не розуміємо їх, то поєднуємо їх між собою так, що вони конфліктують. І коли в нас немає проекту результату: чого чекати на виході, — то ми не можемо того досягти, не можемо скоординувати свої дії. Причому дуже часто відбувається підміна поняття успіху щастям в нашому суспільстві, а це не так.
Якщо спрощено — то є чотири моделі успіху: американська (культ успіху — досягнення матеріальних цінностей), німецька (роби все планово, ефективно й буде все добре), східна (твоє сьогодення — це база для завтра, тому терпи сьогодні — буде краще потім) і слов’янська (коли на перший план виступає моральність, людські цінності, духовність, по трупах іти ми не хочемо). У кожній моделі повинні бути чіткі критерії та зрозумілий результат. Яку модель наслідує наше суспільство? У нас немає поняття, що таке успішна людина і що таке успішна нація.
Причини такого ставлення до успіху в тому, що люди не мають часу думати про свій успіх. У них є час на виживання й немає культури замислитись про якість, через те у багатьох є час на скарги, а не на зміни у власному житті. Це не легко — зміни. Але єдиний шлях до успіху — вийти за рамки неробочого сценарію.
Успіх безпосередньо пов’язаний із комунікацією, є гендерні відмінності, базові філософські платформи та культурні відмінності. Одні займають позицію, що «Мені повезло», інші вважають, що «Я — це і є мій інструмент, це і є мій успіх». Обидві ці позиції мають свою аудиторію. Якщо ми говоримо про мета-рівень успішності, то на нього виходять лише люди «я — є мій успіх». На рівень успіху сім’ї виходять «мені пощастило».
Гендерні особливості успішності такі: українські жінки сумніваються: чи потрібно, чи зараз, чи не буде це жертвою: вони мислять категоріями «або — або». Вони не розуміють, що успіх — це «і — і». І самореалізація, і діти, і кохання, і щаслива родина. В результаті сумнівів наша жінка може пройти точку неповернення, коли вже пізно. А в чоловіків є проблема з успіхом тоді, коли він живе не своїм життям, коли модель успішності обрав не він, коли порівнює себе з іншими. Чоловікам — табу порівнювати себе з іншими.
Ми маємо п’ять критеріїв, за якими кожна людина може замірити свою успішність. Перший — це здатність змінювати поведінку (вчитися). Взагалі в людини близько 98% поведінки автоматичні (це стосується всіх людей). Ми дуже стереотипно живемо: як 10 років тому, так і сьогодні. Ця структурованість є успішною, доки структура працює, доки зовнішнє середовище є сталим. Але коли змінилася ситуація, то я вже не такий успішний. Людина успішна тоді, коли вона може керувати цим — деякі неробочі механізми віднаходити й змінювати (на це й направлена наша модель). Успіх — це вийти за рамки сценарію, за межі автоматизму. Але важливо розуміти куди виходити.
Наступний критерій — стан здоров’я. Тобто чи вміє людина підтримувати стан здоров’я на тому рівні, якого їй вистачає для успішного життя. Третій — здатність досягати необхідного для мене (а не для мами, тата, інших) фінансового рівня. Четвертий — базовий емоційний стан. Дуже простий приклад: із яким настроєм людина просинається і засинає. Дуже важливо, коли їй вистачає енергії на все, що вона робить у житті. В цьому сенсі вона є успішною. П’ятий — комунікації, тобто, здатність установлювати контакти і їх підтримувати.
Якщо людина має позитивну динаміку (зріст від року до року) по трьох і більше критеріях, то вона — успішна людина. Рівень успіху — вимірюється середовищем - родиною, галуззю, країною. На рівні родини, наприклад, добре заробляти 3000 грн., а у компанії найвища планка, приміром, 20000 грн., а на рівні держави, цей рівень — в мільйонах.
Тільки, будь-ласка, не треба знову згадувати про корупцію і депутатів. Давайте про нас з Вами і про наші з Вами можливості.
Далі буде…
Ольга Лук'янова
Керівник Клубу Успішних Людей
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 1
Добавлено : Wed December 14, 2011, 09:50:37