Часто приходиться чути від батьків скарги на те, що діти не вміють поводитись з грошима, тринькають їх на усілякі непотрібні фітюльки, якщо до рук потрапляє якась сума – дитина намагається її обов′язково витратити і далеко не завжди за призначенням.
А чи задають собі батьки питання, а що, власне, знає їх дитина про гроші? Звідки вони з′являються, куди зникають, скільки грошей потрібно сім′ї на місяць, з чого складається сімейний бюджет, скільки статей у сімейному бюджеті, які в сім′ї виставляються фінансові пріоритети, як і на чому можна зекономити, а на чому заробити?
Так, усі діти знають, що гроші – це монети і папірці, що на них можна купити різні речі, що їх тато і мама отримують на роботі, якщо в них є робота (що неймовірно актуально сьогодні), а бабусям і дідусям гроші приносить поштарка. Ну, ще, найобізнаніші знають слова кредит, депозит, пеня, відсотки, кредитна картка. Навряд чи більшість дітей зможуть пояснити значення цих слів.
А втім, фінансова, як і правова, і сексуальна, і психологічна, і духовна грамотність абсолютно необхідна дітям, для того, щоб успішно знайти своє місце в житті, комфортно це місце облаштувати у всіх зазначених і в багатьох ще не зазначених аспектах.
І знову ж таки виникає проблема з обізнаністю самих дорослих, адже в часи нашого дитинства економіка була плановою, сексу в країні не було, слово «психолог» було рівнозначно слову «психіатр», а психіатрична лікарня на вулиці Димитрова називалась не інакше, як «дурдом». Нас вчили читати, писати, любити Батьківщину і дідуся Леніна. Пізніше, в 90-х, вже і планової економіки не було, секс з′явився у вигляді путан, фінансові проблеми вирішувались за допомогою братків.
То де ж узятись загальній різноплановій грамотності дорослих, які повинні усьому відповідно грамотно навчити своїх дітей – нове покоління у світі нових реалій?
А тепер історія про морозиво. Рік 1995. Моєму старшому – 3,5 роки. Садок чомусь закритий, взяла з собою на роботу і його, і 6- річного племінника. Хочуть морозива, тиняються, заважають працювати, а подіти ніде. Знаходжу їм роботу – на етикетки клацати печаткою дату. Вартість – 0,5 копійки за етикетку. Вартість морозива – 3 рублі чи купона, не пам′ятаю. Три години дітей не було ні видно, ні чути – трудилися. І що ви думаєте? Через три години наклацали більше ніж по шістсот етикеток кожен. Заробленому морозиву раділи більше, ніж голівудські зірки, отримуючи Оскара.
Той самий син, але вже рік 2003. Вік – 11,5 років. На літніх канікулах домовляюсь зі своїм знайомим, власником меблевого цеху, що візьме на місяць на роботу. Платить зарплату буде ніби він, а насправді – я. Хлопець ходить кожен день, працює, вивчив багато інструментів, навчився працювати на станку, зробив швабру, дощечку на кухню, фанерну коробку під цвяхи, гордий собою до неможливості. Заробляє 3,5 гривні в день. Порція морозива коштує 50 копійок. Відпрацював місяць, на прощання «виставив» працівникам цеху по морозиву.
А тут підвертається поїздка до Німеччини по якійсь програмі. Їде туди, відпочиває, харчується безкоштовно, я даю з собою 10 марок знову ж таки на морозиво. Через два тижні вертається, привозить усі гроші цілими і каже: «Мамо, там одне морозиво коштувало стільки, скільки я заробляв за три дні. Тут я за ці гроші міг би купити 21 порцію. Майже на весь мій клас вистачило б. Я порахував і подумав, що два тижні я без морозива прожити зможу». Чесно зізнаюся, я пишалась своєю дитиною, і, навіть трішечки собою. Він ще довго вимірював ціни вартістю морозива в Україні і в Німеччині. Така собі була в нього одиниця виміру.
Таких історій у мене чимало. Я не знала як навчити дітей правильно, але інтуітивно шукала шляхи. Навіть зараз, коли випрошують гроші на щось, на мою думку, непотрібне, задаю задачу порахувати, скільки в цю суму вкладеться буханців хліба, чи морозива, чи чобіт, чи місячних платежів за улюблений гурток. І даю можливість подумати і зробити вибір. Частіше – передумують. Але самостійно, без моєї категоричної відмови. Моя відмова може зробити заборонений плід солодким, а тоді усі ми знаємо, що буває.
Ми бережемо своїх дітей від труднощів реального життя. Намагаємось, щоб ці труднощі вони не пізнали якомога довше, але чи це добре? Коли наступає той вік, коли вони готові? Чи в один прекрасний день ми їм прочитаємо лекцію про гроші і вони відразу усе зрозуміють? Чи краще день за днем, як в тренажерному залі, потрошечку, помалесеньку, під наглядом фахового тренера, збільшувати навантаження, зміцнювати м′язи фінансової, правової, духовної, сексуальної, психологічної грамотності?
Ольга ЛУК'ЯНОВА
Коментарів: 15
Добавлено : Tue November 22, 2011, 06:43:01
Коментарів: 15
Добавлено : Sun October 23, 2011, 01:28:21
Коментарів: 15
Добавлено : Fri October 21, 2011, 09:00:20
Коментарів: 15
Добавлено : Fri October 21, 2011, 08:52:58
Коментарів: 15
Добавлено : Fri October 21, 2011, 08:52:08
Коментарів: 15
Добавлено : Thu October 20, 2011, 22:01:15
Коментарів: 15
Добавлено : Thu October 20, 2011, 20:03:13
Коментарів: 15
Добавлено : Thu October 20, 2011, 19:55:57
Коментарів: 15
Добавлено : Thu October 20, 2011, 16:55:18
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 15
Добавлено : Tue November 22, 2011, 15:06:54