.jpg)
Пам’ятаєте свої дитячі мрії? Вони, ці мрії, були дуже солодкими у дитинстві, вони так неймовірно пронизливо і запаморочливо пахли новорічними ялинками і мандаринами. Тоді про своє майбутнє мріялось легко і здавалось, що немає ніяких перешкод, що твоїх сил і здібностей вистачить, щоб підкорити усі можливі вершини на світі. Що у тебе є за спиною крила і ти обов’язково долетиш до омріяних висот.
А потім ми дорослішали і починали помічати ці перешкоди, брали їх до уваги, зважали на них у своїх планах і потрошку починали обмежувати себе у мріях, замінюючи їх, як нам здавалось, на цілком реальний раціональний розрахунок. Мріяли вже ніби тишком, обережно, без розмаху, як в дитинстві.
І потроху наші крила відмирали, атрофовувались, зменшувались і, нарешті, у більшості зникли зовсім. З орлів ми потроху перетворились на індиків. І це, виявляється, для більшості навіть дуже зручно. Можна спокійно спати по ночах, не мріяти про польоти у височінь, забути про муки творчості. І при цьому ще крутити пальцем біля скроні, коли в нашому оточенні ще знаходяться динозаври-мрійники, які не можуть заспокоїтись, дозволити своїм крилам відмерти. Які ставлять перед собою амбіційні плани, на думку більшості - нездійсненні і абсурдні - і, незважаючи на юрби «доброзичливців», вперто йдуть до своєї мети.
А як важливо кожному з нас в потрібний момент відчувати підтримку, інколи просто добре слово, яке допоможе встояти, втриматись, не зламатись, не впасти духом. Як хочеться мати сили, яких вистачить для подолання важкого шляху, як важливо, щоб хтось в нас вірив і підтримував нашу власну віру в себе і свої сили.
Згадалася мені з цього приводу ще одна притча. Тільки ні в якому разі не сприймайте це за повчання. Просто для сайту Клубу www.uspishni.com.ua підбирала матеріали, і знайшла для себе багато цікавого, що зайвий раз змусило замислитись.
Отже, жили-собі-були колись маленькі жабенята, які приймали участь у бігових змаганнях. Метою змагань було вибратись на високу гору.
Зібралось дуже багато глядачів, які хотіли подивитись на ці змагання і посміятись над їх учасниками...
Змагання почались...
Гора була неймовірно висока і крута, і ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на її вершину.
З усіх боків чути було вигуки:
- Це занадто складно!!!
- Вони НІКОЛИ не заберуться на вершину!!!
- Немає шансів! Це нікому не по силах!!!
Маленькі жабенята почали падати. Один за другим...
...Ті, у кого відкрилось друге дихання, стрибали все вище і вище...
Юрба все одно кричала: - Занадто тяжко!!! Ні одне не зможе цього зробити!!!
Ще більше жабенят втомились і впали... Тільки ОДИН піднімався все вище і вище... А юрба продовжувала кричати...
В кінці кінців здалися всі. За виключенням одного жабеняти, який приклавши усі свої зусилля, забрався на вершину!
Тоді вся юрба і всі жабенята захотіли дізнатись, як він зміг це зробити? Як знайшов сили?
Виявляється
Переможець був глухим!!!!
Мораль:
Ніколи не слухай людей, які намагаються передати тобі свій песимізм і негативний настрій...
…вони віднімають у тебе твої найзаповітніші мрії і бажання, які ти виношуєш у своєму серці !
Не забувай про силу слів, вір в себе і свої сили! Ти МОЖЕШ !!!
Ольга ЛУК'ЯНОВА
Сайт Клубу Успішних Людей - www.uspishni.com.ua
Коментарів: 9
Добавлено : Sat December 03, 2011, 19:43:07
Коментарів: 9
Добавлено : Sat December 03, 2011, 18:28:13
Коментарів: 9
Добавлено : Sat December 03, 2011, 18:22:09
Коментарів: 9
Добавлено : Sat December 03, 2011, 17:04:59
Коментарів: 9
Добавлено : Sat December 03, 2011, 16:16:14
Коментарів: 9
Добавлено : Fri December 02, 2011, 14:56:26
Коментарів: 9
Добавлено : Fri December 02, 2011, 02:22:00
Коментарів: 9
Добавлено : Thu December 01, 2011, 18:21:06
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 9
Добавлено : Sat December 03, 2011, 20:01:17