Народилась 08.08.1968 року в м.Нікополь, Дніпропетровської області в сім′ї війскового та інженера. Мама трьох дітей.
Переконання:
* З будь-якої ситуації є, принаймні, два виходи: намагатись щось робити або не робити нічого.
* Насправді успішний не той, хто не падав, а хто зумів піднятись.
* Роби добро скрізь, де тільки можеш, не очікуючи оплесків, подяк і нагород.
* Шукай позитивне навіть там, де його немає. Адже і чорне може бути трошечки білим.
* Якщо в житті мало радості – створи її своїми руками.
Освіта:
1985 – СШ №15 м.Рівне
1991 - Київський державний педагогічний інститут іноземних мов.
Магістр філології.
2002 - МАУП, юрист
Досвід:
1985-1988 – Старша піонервожата СШ№5 м. Рівне, викладач англійської мови дитячої студії «Ладоньки».
1991-1994 – вчитель англійської мови спеціалізованої школи № 15 м.Рівне.
1994-1996 – перекладач, а згодом Генеральний менеджер спільного підприємства ТОВ «Українські Технології».
1996-2010 – директор Приватного підприємства «Промпослуга», виробника кулінарних напівфабрикатів власної торгової марки «Страви Козацькі».
2002 – Переможець загальнонаціонального рейтингу «Лідери Регіонів».
2004 – Переможець всеукраїнського конкурсу «Мій керівник – найкращий».
2009 – Переможець міського конкурсу «Жінка року».
2009 – Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Благодійник року».
З 1999 – Член Ради Директорів Фундації імені князів-благодійників Острозьких.
Хобі: Цікаві люди, художнє декорування природними матеріалами, рукоділля, книги, природа, сад і город.
Сайт проекту "Клуб Успішних людей"
.jpg)
За родом своєї діяльності я спілкуюсь з величезною кількістю людей і дуже часто темою обговорення є ті чи інші питання., пов’язані з досягненням людиною успіху, своєї мети, певних сходинок в житті, кар’єрі, бізнесі, особистому житті.
.jpg)
Шкода, що в добі всього 24 години. А так би ще не завадила запасна годинка-дві, стільки усього можна було б встигнути! Адже час має властивості то прискорюватись його не вистачає, коли ти щасливий і задоволений, коли займаєшся улюбленою справою, і уповільнюватись, зупинятись, коли ти одинокий і нещасливий, коли чекаєш неприємних новин, коли твоє життя сповнене справ, які не гріють серце і душу.
Вот возникла в моей голове такая мысль и решила я в преддверии Нового года поразмыслить на эту тему.
Кілька років тому проблемою успішності (людини, зокрема, й нації) нарешті зацікавилися науковці Інституту психології ім. Г.Костюка НАПН України й почали великий дослідницький проект «Психологія успіху». Під час дослідження виявились дуже цікаві тенденції, факти й закономірності суто українського успіху чи неуспіху. Продовжую коротко знайомити Вас з результатами досліджень.
Запитайте в кожної людини, чи хоче вона бути успішною. Практично кожна скаже теоретичне «так», запитайте те саме в держави — кожна погодиться. Але є успішні та неуспішні люди, успішні й неуспішні держави. Чому вже понад 20 років всі українці — від рядового студента до президента — заявляють, що хочуть жити за європейськими зразками, але так живуть одиниці? За даними різних соціологічних досліджень, більшість українців не задоволені тим, яким «курсом» йде країна — так було за часів Кравчука, Кучми, Ющенка, чи зараз, Януковича.
Раніше я помилково вважала, що потреба бути щасливою, успішною, самодостатньою і вільною людиною є вродженою потребою кожного, нарівні з основними інстинктами самозбереження і продовження роду. Але якщо так, то чому ж навколо так мало людей насправді щасливих, успішних і самодостатніх? Мабуть, на моє сприйняття вплинуло моє оточення, в більшості своїй люди освічені, професійні, небайдужі, активні, успішні. Я навіть не уявляла, наскільки глибоко помилковою була моя думка.
Пам’ятаєте свої дитячі мрії? Вони, ці мрії, були дуже солодкими у дитинстві, вони так неймовірно пронизливо і запаморочливо пахли новорічними ялинками і мандаринами. Тоді про своє майбутнє мріялось легко і здавалось, що немає ніяких перешкод, що твоїх сил і здібностей вистачить, щоб підкорити усі можливі вершини на світі. Що у тебе є за спиною крила і ти обов’язково долетиш до омріяних висот.
Днями потрапила мені на очі одна притча про милиці. Якось відразу і не осягнула глибини її змісту, але в душі оселився такий собі неспокій. Я багато років, коли чую відповідь «нормально» з того чи іншого приводу, завжди акцентую увагу на понятті «норми». Звідки вона береться, хто її встановлює, чому одні сприймають, а інші не сприймають зміст тієї чи іншої «норми».
Коли в родині народжується маля – разом з неймовірною радістю у всіх дорослих з’являється інстинктивне бажання захистити маленьку людину, уберегти її від усіх на світі небезпек. Усі ми старанно і без упину застерігаємо дитину від вставляння пальчиків у розетки, прибираємо ножі і гострі предмети, слідкуємо, щоб не впало, не забилося, не вдавилося, не застудилося.....
В якості керівника проекту «Клуб Успішних Людей» весь час, і це цілком логічно, стикаюсь з поняттям «успіху», «успішності», з думками і роздумами абсолютно різних людей на цю тему. Відомо, скільки людей – стільки ж і думок. Особливо стосовно таких суб'єктивних, нематеріальних категорій, як «успіх».
Все у нас в країні погано. Влада – антинародна, зарплата – маленька, екологія – жахлива, люди - озвірілі, в очах – безвихідь, бідність – відчайдушна, вдома – насильство, діти – бездушні, пенсія - знущання, чиновники – злодії, народ – забитий, країна – на порозі революції, майбутнє – безнайдійне. Все, крапка, кінець. Можна загортатись в біле простирадло і потихеньку відповзати в сторону кладовища.....
Продовжую свою розповідь про альтернативний, просвітницький, соціальний, благодійний проект «Клуб Успішних Людей».
Важлива думка «Діти – наше майбутнє!» сьогодні заїзджена настільки, що вже ніхто на неї не реагує, вона сприймається як щось саме собою зрозуміле і звичне. І вже ніхто не задумується над суттю цього вислову. А втім, задуматися б варто, і всім разом, і кожному окремо.
Часто приходиться чути від батьків скарги на те, що діти не вміють поводитись з грошима, тринькають їх на усілякі непотрібні фітюльки, якщо до рук потрапляє якась сума – дитина намагається її обов′язково витратити і далеко не завжди за призначенням.
Ті, хто має в своїй біографії радянську сторінку, напевне пам’ятає незабутній шедевр Володимира Маяковського «Что такое хорошо, и что такое плохо». Як усе там було просто і зрозуміло. Бути чистим – добре, брудним – погано. Старших треба поважати, малюків – не ображати і таке інше. Це – біле, а це – чорне.
