Скоріше б друга дія… Їсти хочу – вмираю, а ще вистава не почалась... І навіщо я погодилась на цю авантюру?! Хоча Павлюк гарно сказав: “Ще в шекспірівському театрі публіку “купували” на дітей та собак”. Виходить, публіку купили на мене. Але на що купилась я? На дві дешеві сардельки?! І за це віддавати всю себе, зривати голос? Не спати ночами, придумувати собі текст, бо Камю, бач, не думав-не гадав, що я гратиму. Щоразу входити в образ і при цьому навіть не мати своєї гримерки?! Зараз ще нічого. От взимку погано. Лапи мерзнуть. І ніс. А артист не повинен виходити на сцену з холодним носом! Богатирьов так завжди казав… О, нарешті! Янчук про мобілки говорить, зараз будемо починати. Скоріше б друга дія…
Куделя сьогодні якийсь нервовий… Пройшов, навіть не привітався. Забув вже, що як в Херсон їхали, я підскулювала, щоб автобус зупинили і він в туалет сходив… Я то терпляча. А всі решта… То гаряче їм, то холодно. То кіно давай, водій, включай, то звук їм тихіше, то ноги нема куди діти… Та сядьте дубиною та й сидіть! Добові ж дали! А мені хоч би кісточку хто… А то ще як почнуть про творчість якусь та про зарплату. І все щось доводять одне одному, ручками розмахують… Та яка там творчість із зарплатою! Відв'язали від огорожі, вийшов на сцену, текст відгавкав, дві сардельки в зуби і додому – спати! О, вже Куделя кричить: скоро на вихід… Скоріше б друга дія…
Зараз як вийду, як гавкну все, що на душі… Юліанович часом каже: “Артист должен быть видим, слышим и понимаем”. Хоч ви мене бачите і чуєте, але ж тільки думаєте, що розумієте! А я ж не про те! Я грати хочу! Скільки ж ви будете використовувати мої зовнішні і вокальні дані?! В мене ж є що сказати… Так, на вихід: Стас прийшов. Так-так, “взяла” обставини… настроїлась. О, знову цей поперед мене пнеться! Ну я ж тебе вже раз попередила, синку, тільки-но зажило… Ех, та що тут говорити… Гав! Гав-гав! Завіса. Все. І чого антракти довгі такі? Бар же не працює…
Поспілкуватись треба, обговорити… Ну, обговорюйте, я тут вже якось сама… Щось сьогодні “переплюсувала” трохи… Було чути Куделю за мною, чи ні?.. Поспати, чи що?.. Скоріше б друга дія…
Гав! Що… Уже?! Ура-а-а!!! Сардельки-сардельки, сарделечки мої!! Та тихо, я, Стас, тихо. Сиджу-сиджу. Розкомандувався тут. Так… патриції побігли… Ну тепер можна, вперед! Гав! Гав-гав!! Ай, Янчук знову втік на сходи… Ну нічого, пройде і по нашій вулиці щедрий кінолог… Сходи високі… Скільки разів гавкала: зробіть нижчі! Так ні, все під себе, все під себе…
Ну нарешті! Давай сардельку, гільйотину вже підняли. Та куди ж ти сам їси, вона ж гемеошна?! Ану, дай сюди… У-у, кайф!.. Ну все, тепер і погратися можна! Давайте голови! У-ху!! Тьху, ти… повний рот пінопласту… Ай, неважливо – плескали сьогодні… Ех, знали б ви… Я ж іще й лапу даю…
Ну все, поклон. Ох, скільки ж їх у залі! Квіти, як завжди, Куделі… Ну хай, заслужив… Краще б будку йому власну дали… Так, зараз догавкаюсь, мовчу-мовчу… Ти оце, Стас, мене прив’язуй, але ж не забудь знову на ніч тут… Вахтерші переживатимуть… Ну пішли, поділимось враженнями від вистави. Тільки зажди хвильку – в туалет припекло… Ех, скоріше б наступні сардельки…
Коментарів: 7
Добавлено : Tue June 07, 2011, 18:57:57
Коментарів: 7
Добавлено : Tue June 07, 2011, 16:52:34
Коментарів: 7
Добавлено : Tue June 07, 2011, 14:16:31
Коментарів: 7
Добавлено : Tue June 07, 2011, 12:13:51
Коментарів: 7
Добавлено : Tue June 07, 2011, 12:00:54
Коментарів: 7
Добавлено : Tue June 07, 2011, 11:18:35
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 7
Добавлено : Fri June 10, 2011, 10:21:38