...26 червня я мав можливість наблизитися до одного з найважливіших історичних місць в історії України. На Берестецькому полі в той день вшановували пам'ять загиблих козаків... Мій чотирирічний син у розпал ”битви” сказав: “Тату,зараз ще прийде Бетмен!” Мені стало смішно і гірко водночас. Вірно, там ще тільки Бетмена не вистачало...
Після повернення з Берестецького поля одразу сів за комп подивитися для чого потрібні військові реконструкції. Серед товщі потрібної
і не дуже інформації увагу привернуло
гасло історичного клубу: «Дорогами
війни – до миру!». Сів і подумав – невже
до миру потрібно пройти лише дорогами
війни? Зазирнув ще раз до мережі і знайшов
таке визначення: «Реконструкція – це
поштовх для пізнання реальної історії».
Тобто – взяв участь, або подивився і
тебе щось підштовхнуло дізнатися чи
насправді все так і було..
Я просто ненавиджу
війну у будь-якому прояві. Тому і спробую
про це говорити несерйозно,наче
розповідаючи казку для дітей!
360 років тому поблизу Берестечка на смерть йшли люди, загинуло їх чимало. Пройшло багато-багато років,люди забули ту війну, забули імена полеглих і подумали: Незручно якось виходить. Потрібно згадати,як не імена,так принаймні, за що боролися… А щоб згадати все до найменших подробиць, вирішили зробити реконструкцію бою,точніше той епізод його, де оточені козаки,приречені на смерть,відбивалися від ворога до останнього подиху.
Реконструкція вдалася: мушкети стріляли, дим стелився, коні скакали, шаблі виблискували на сонці...
Подивишся на такий ”бій” і захопишся мимоволі. А у фіналі ще й заплескаєш у долоні з усіма присутніми… Вже вдома,я несподівано уявив, що ж могли відчувати ті, реальні воїни, під градом не холостих куль. Цього не передасть жодна реконструкція. Того запаху смерті, страху і крові, що наповнює горло.. Чи думали козаки, за яке майбутнє кладуть вони свої голови? Чи міг хоч хтось з них припустити, що останні хвилини їхнього життя стануть сценарієм для розважальної вистави у далекому майбутньому? Мій чотирирічний син у розпал ”битви” сказав: “Тату, зараз ще прийде Бетмен!” Мені стало смішно і гірко водночас.. Вірно,там ще тільки Бетмена не вистачало..
Разом з запахом пороху в повітрі стояв дух показухи.. Ті солдати,наче наші українські проблеми: стріляй по ним, стріляй,а вони все одно живі.. Хоч би одне впало тобі... "Голови" наші дуже уважно на все це дивились.. "Слава Україні" звучало, переконуюючи всіх у тому, що це дійсно так! Коні, петарди, оселедці на головах і пиво.. Ай, яка ж у нас Україна!!!! А битва яка була! Як сказали, одна з найбільших у Європі аж до 19-го століття!! Є чим гордитися!! Загалом, це все можна було назвати Реконструкція України на Берестецькому полі! А точніше реконструкція тієї України,яка б мала бути!! Але всі лишились задоволені, наче ми й справді - Е-ге-гей!!!.. Випили на козацьких кістках і не забули закусити.. В перерві між тостами читали молитви..
Для мене з дитинства
сама назва ”Козацькі могили” була
особливою. Це ж могили, тобто фактично
місце поховання.. А на кладовищі торгують
пивом на розлив?? Берестечко - це і програш,
і гордість водночас, це символ нашої
відваги, козацької самопожертви,
козацького духу! Влаштувати ярмарок на
кістках – це все, чим ми можемо вшанувати
пам'ять героїв?? Один мій знайомий сказав:
не переймайся – ти думаєш на наших
кістках не вип'ють? Цілком припускаю і
такий варіант. Але ж ми не ми не стояли
в таборі,під кулями і дощем,не стримували
шалений натиск ворога не лише на нас,а
я на наших нащадків!!
По дорозі до
дому трапилась несподіванка. В кафе, куди
ми зайшли на каву, нам пощастило послухати
спів кобзаря. Без зайвого пафосу, просто
і тихо лилась його пісня. Навіть офіціанти
приймали замовлення на півтону тихіше.
Ця коротенька зустріч справила на мене
більше враження, ніж вся ота реконструкція.
Бо слово було живе, не для ”галочки” ,а
із самого серця.
Реконструкція - це
все добре! Проте, з якою енергетикою -
це інше, і чому вона нас навчить!! Нас,
нащадків! Порозважало? Це погано, цього
мало!! Треба щоб це дійство розворушило,
хоч крапельку національної гідності в
душі, як ота проста пісня кобзаря! Після
якої не пива хочеться випити, а розповісти
сину з донею козацьку казку. Без Бетмена…
Станіслав ЛОЗОВСЬКИЙ
Коментарів: 9
Добавлено : Thu June 30, 2011, 13:47:38
Коментарів: 9
Добавлено : Wed June 29, 2011, 17:07:52
Коментарів: 9
Добавлено : Wed June 29, 2011, 16:30:17
Коментарів: 9
Добавлено : Wed June 29, 2011, 12:09:21
Коментарів: 9
Добавлено : Tue June 28, 2011, 20:54:49
Коментарів: 9
Добавлено : Tue June 28, 2011, 16:32:53
Коментарів: 9
Добавлено : Tue June 28, 2011, 16:07:59
Коментарів: 9
Добавлено : Tue June 28, 2011, 15:10:58
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.







Коментарів: 9
Добавлено : Fri July 29, 2011, 17:50:46