Дощ — це рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0.5 мм і більше. Таке офіційне, наукове визначення цього явища. Але, як на мене, дощ — це ще й, свого роду філософське явище, яке спонукає до роздумів.

В Україні на початку травня майже збігаються в часі два свята — День Перемоги і День Матері. Перше — святкується з оркестрами, фронтовими "стограмами", квітами та бійками й суперечками про доцільність відзначення. А друге свято проходить тихо, спокійно і навіть трохи непомітно. Але, на мій погляд, дарма, бо День Матері важливіший за будь-яку війну.

"До нашої ганьби залишається трохи більше двох місяців" — це була відповідь мого знайомого з агенції по проведенню чемпіонату з футболу "Євро-2012" на питання "Як справи?". І як би чиновники й функціонери не намагалися всіх переконати, що до чемпіонату все готове, перші тривожні "дзвіночки" вже пролунали.

Православ’я в Україні своєрідне, яскраве і часто, за обрядами та звичаями, відрізняється від інших православних церков-сестер. Тут тісно переплелись язичницькі традиції з християнськими святами. Трійця (у народі — Зелені свята), Іоана Хрестителя (у народі — Івана Купала), Різдво Христове (у народі — коляди) — це далеко не повний перелік свят, які в Україні поєднали в собі християнство з елементами обрядів дохристиянської Русі. Не виняток у цьому переліку й Пасха, яку в народі ще називають Великдень.

Протягом тижня сталось кілька подій, які на перший погляд нібито не пов’язані між собою. Однак при більш прискіпливому погляді можна побачити системність у тому, що відбувається. І побачити в тій системності майбутнє, яке неминуче чекає на українське суспільство.

Коло замкнулось. Минуло вісім років, і Сергій Тігіпко знову в команді "регіоналів". Тільки тоді він очолював передвиборчий штаб кандидата у президенти Віктора Януковича, а тепер має всі шанси стати "першим номером" списку Партії регіонів до Верховної Ради. Але, як на мене, в обох випадках ідеологія чи розвиток країни не є головним фактором. Як часто це буває в Україні — це всього лиш торгівля рейтингами, а точніше, голосами виборців.

Цю фразу прем’єр-міністра України Миколи Яновича Азарова, сказану народним депутатам у стінах парламенту, можна вважати гаслом чиновників. Приблизно так більшість з них реагує, коли їм намагаються вказати на закон, який за версією однієї помаранчевої політичної сили мав бути "один — для всіх!".

У повітрі окрім аромату весни все чіткіше відчувається стійкий запах цьогорічних виборів. Різні факти, ініціативи та події сиплються на голови українського виборця з рогу інформаційно-політичного достатку. І тут важливо вийти з-під цього потоку, не втративши фізичного, а головне — психічного здоров’я. Вирішив допомогти вам у цьому, час від часу розповідаючи про останні події на політичних фронтах. Задля цікавості додаючи власні оціночні судження та думки експертів і дилетантів від політики на події, що трапляються навколо.

До написання цьоготижневої колонки мене підштовхнув запис у Фейсбуці журналіста одного зі столичних інтернет-видань Олександра Чаленка. Цитую: "УРА-А-А!!! Русский мир одержал победу!:))) ТОка шо нам сообщили: закончилось заседание Синода Украинской православной церкви Московского патриархата. Архиепископа-автокефалиста Сашу Драбинко помножили на ноль. ОН снят со всех постов: секретаря Блаженнейшего, редактора сайта УПЦ МП и прочая-прочая. Из сана не "разжаловали", понятное дело".

«Здраствуйте! Вы быдло, тупой електорат, терпеливое стадо, безвольная толпа и агресивно молчаливое большинство....». Від цих слів з відеоролика, на який натрапив в інтернеті, аж пересмикнуло. Страх, протест, обурення і ще цілий вир емоцій і думок пронісся через мене. Але чому?

Вибачте шановні, але сьогодні я буду, як каже моя дружина, "язвити". Це свого роду агресивна форма сарказму. Емоція, яка є чимось середнім між ущипливим гумором і злістю.

Історія — примхлива дама зі своєрідним почуттям гумору. Час від часу вона робить такі кульбіти, від яких аж паморочиться в голові. От був, наприклад, український гетьман Данило Апостол, а його нащадок Сергій Муравйов-Апостол — став одним з героїв повстання декабристів. Інший Муравйов, Михайло, через майже століття керував більшовицькою армією, яка розправилась з військами УНР. Однак інколи витівки історії набувають геть чудернацьких форм...

Як часто благі наміри розбиваються об нерозуміння оточуючих? Як часто, відчувши раз-вдруге себе в дурній ситуації, ви вирішуєте "більше ніколи не допомагати людям"? Не знаю, як ви, а я — частенько.

Людина — дуже цікаве створіння, якій завжди щось не подобається. Ми постійно на щось нарікаємо. Часто ми скаржимось на те, чого змінити не в силах. Чому? Найкращу відповідь на це питання дав мій чотирирічний син: "Бо так..."

На Софіївській площі Києва 22 січня відзначили день Соборності України. Дивлячись на цьогорічні потуги опозиційних партій провести якусь більш-менш адекватну PR-акцію, яку б помітило українське суспільство, пригадав подію, яка й стала приводом нинішнього святкування — акту проголошення злуки УНР і ЗУНР.

Для мене стало неприємною несподіванкою те, що у Рівному після серії публікацій на порталі OGO.ua хтось вирішив, нібито між мною і міським головою Володимиром Хомком розпочалась «війна» (саме таке слово вжив один мій колега). Ще більшою несподіванкою було те, що схоже так сприйняв наші матеріали і сам міський голова. Принаймні такий висновок можна зробити з його слів на засіданні міськвиконкому в яких згадувалось і моє ім’я. Вважаю за необхідне оприлюднити свою точку зору, щодо того що відбувається.

Пам’ятаєте кілька років тому, коли Президентом був Віктор Ющенко, а прем’єр-міністром Юлія Тимошенко, у нас була газова війна з Росією. Під Новий рік, показово, в прямому ефірі, північний сусід перекрив газовий вентиль. І закрутилось...

Акції протесту після виборів в Держдуму розворушили й український інформпростір. Експерти і політики порівнювали події на Болотній площі в Москві з київським Майданом 2004-го. Оптимісти говорили про аналог помаранчевої революції, песимісти — про марність протесту. Однак українського сценарію в Росії не буде з кількох причин.

Коли діти дуріють і бешкетують, дорослі часто кажуть "Заспокойтесь, а то дограєтесь!" Зазвичай це не справляє на бешкетників потрібного враження. І ось —падіння, ґуля, синець, крик і плач. А дорослі зі знанням справи запитують: "Ну що, догрались?!" Виховний ефект інколи підкріплюється масажем "нижніх півкуль мозку" чи потиличником. Діти виростають і стають обережнішими. Щоправда, не всі...

Події, які трапляються в нашому житті, згодом змінюють своє значення і наше ставлення до них. Часто це ставлення залежить напряму від виправданих мрій і сподівань. І ми дуже рідко замислюємось, щоб було, якби трапилось по-іншому…