Ми завжди чимось незадоволені, хіба ні? Нам вічно чогось бракує… слави, грошей, “чечелю” до пива, регулярного сексу, взаєморозуміння, вихідних, або ж просто “пташиного молока”. Бензин — дорогий, суп пересолений, дружина (чоловік) бурчить, начальник “пиляє”, гроші на телефоні завжди закінчуються несподівано, гарячу воду на літо відключили. Усе не влаштовує… Постійно кудись женемось, запізнюємось. Вихідний — один в тиждень (якщо пощастить). Та й то — повалятись на дивані перед телевізором або з книжкою, пройтись по магазинах, сходити в кіно, пограти в боулінг/більярд або просто не вилізти за цілий день з ліжка. І все, ну… або майже все. Відпочинок зазвичай зводиться до свого маленького світу, і його межі дуже рідко виходять за межі міста. Не знаю, друзі, як вас, а от мене це не влаштовує. Після таких вихідних мене “давить жаба”, що день пройшов дарма і нічим не запам’ятався.
Я виросла в лісі. У прямому сенсі. У маленькому військовому містечку, де скрізь ліс. Квіти, гриби, ягоди і шашлики. Можливо, тому я люблю активний відпочинок. Зараз, коли приїжджаю до мами, подруги кличуть в кафе, а мене не тягне. Іноді вмовляють, іноді сваряться. Мовляв — ти постійно в місті, завжди кудись ходиш. А як пояснити, що це все набридає? Шум, гам, гучна музика в напівп’яних барах.
Ми всі в гонитві за кращим життям урбанізувались. У місті веселіше, до роботи ближче і можливостей більше. Парадокс. У місті тягне до мами, а коли в мами — хочеться назад. Звичка, чи що?
Але вернімось до наших баранів. Як сказала моя сусідка — для активного відпочинку треба компанія однодумців. Згодна. Коли на море один їде, аби просто повалятись на пляжі пузом доверху, а інший хоче ще щось побачити — в когось одного відпочинок таки накрився. Але ж хто хоче — шукає можливість, а хто не хоче — причину.
Я вже давно мріяла про трохи “дикий” відпочинок. Обов’язковою умовою була відсутність мережі мобільного оператора. От хотілось мені ні з ким не розмовляти і не відволікатись на телефонні розмови. Треба було просто відпочити. Як колись, у дитинстві. Не було ж раніше мобільних телефонів, інтернету і т.д., і всі якось знаходились, і новини всі знали. І так само народжувались і вмирали — і нічого…
Так от, до чого я… Нарешті знайшлось таке місце. Кар-па-ти. Не ловить не те, що мій оператор, взагалі жоден. Три дні повної ізоляції і життя в наметах. Щоправда, одне місце з покриттям під час підйому на Піп Іван ми таки знайшли. Швиденько переговорили з найближчими — і назад, в ізоляцію :-). Не знаю, чи поділяє мою думку вся наша група, але для мене особисто це кайф!!!
Тоді можна просто посидіти на березі річки, поспівати біля вогнища українських пісень і відчути себе не машиною для заробляння грошей, а просто людиною. Відключити всі свої емоції і бути просто собою… Хоча… може, то тільки мені так здається.
Я не агітую кидати все і мчати в Карпати. Ні, кожному своє. Але ми і справді розучились відпочивати. Ми забули, що навіть у сірій буденності є прекрасне, його треба лише вчасно помітити. Адже життя одне — всіх грошей не заробиш. Не варто витрачати шалені суми на екзотику, в нас повно прекрасних місць. Треба лише гарна компанія і відповідний настрій. Тоді і погода не зіпсує жодного відпочинку.
Але Карпати, друзі, — це сила. Коли піднімаєшся на вершину і в тебе під ногами лежать ліси і полонини, будинки — цяточки, а людей взагалі не видно — отоді аж дух захоплює. Й одразу хочеться показати цю красу всьому світу.
Хіба ж не заради цього ми живемо? Давайте за роботою не забувати про відпочинок. Цікавий, активний і веселий. Це так круто!!!!!
Коментарів: 5
Добавлено : Wed July 13, 2011, 18:17:45
Коментарів: 5
Добавлено : Wed July 13, 2011, 11:20:01
Коментарів: 5
Добавлено : Tue July 12, 2011, 20:17:34
Коментарів: 5
Добавлено : Mon July 11, 2011, 17:45:54
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 5
Добавлено : Mon July 18, 2011, 15:24:29