Копаючись у своїх паперових архівах, мимоволі натрапила на творчу роботу, яка мені принесла успіх в конкурсі на отримання стипендії міського голови у 2009 році. І сьогодні, ще раз перечитавши рядки, вражена рівнем максималізму, з яким написана робота. Тоді для себе відкрила волонтерську діяльність, яка надихнула на багато гарних речей.
Цитую:
Якби я була успішним бізнесменом, чи займалася б благодійністю в м.Рівне?
Людина живе стільки, скільки живе згадка про неї. У художників - це десятки шедеврів, які радують людство протягом століть, у лікарів - сотні врятованих, повернених до життя людей, що з вдячністю пам’ятають про своїх спасителів. Тому моїм девізом є: „Життя надто коротке, потрібно творити добро!”
Із усіх п’ятнадцяти тем для мене основною і визначальною є тема благодійності, адже це частинка мого єства, частинка мене самої. Уже протягом шести місяців я займаюся благодійністю і все більше розумію, що це надзвичайно вдячна справа, адже що може бути важливішим, аніж допомогти діткам-сиротам, врятувати чиєсь життя. Коли я реалізую благодійні проекти, тоді з упевненістю можу сказати, що прожила цей день чи місяць недарма, що я не просто людина, а людина-благодійник.
Коли я тільки почала займатися благодійністю, то часто чула від людей таку фразу: „А чому ти допомагаєш їм? Це ж прямий обов’язок держави - допомагати хворим та малозабезпеченим, мільйони гривень виділяється для їх підтримки!” Моя відповідь на це є такою: та нехай кожен рівнянин виділить лише по 1 грн, то ми отримаємо суму 250 тис. грн. Невже це так важко? Адже суми у 250тис.грн достатньо, щоби зробити операцію з пересадки кісткового мозку і врятувати дитину, хвору на лейкемію! А що може бути важливішим за врятоване дитяче життя, за усміхнені очі, що з вдячністю дивляться на тебе? Можливо, комусь зручнішою є позиція „моя хата скраю, я нічого не знаю”, але хто ж тоді допоможе малозабезпеченим?
А знаєте, важливим є те, що не обов’язково бути успішним бізнесменом, щоби займатися благодійністю, потрібно просто мати відкрите серце і бажання зробити добру справу. Адже, справді, хворим діткам часто потрібна фінансова підтримка, а декому важлива навіть елементарна увага з боку дорослих. Ось, для прикладу, Рівненський спеціальний дошкільний дитячий будинок … Заходиш - просторі кімнати, досить хороші умови проживання... Але цим діткам не вистачає головного - уваги та любові з боку дорослих. Невже так тяжко просто зайти до будинку, погратися з дітьми, поспілкуватися, подарувати радісні емоції, адже їм цього так бракує! Я впевнена, що це міг би зробити кожен, якби не людська байдужість…
Звичайно, якщо я буду успішним бізнесменом, то буде набагато легше займатися благодійністю, адже тоді не потрібно буде шукати спонсорів. А на даному етапі можу бути просто непоганим організатором, щоб запросити знайомих бізнесменів, для прикладу, на благодійний аукціон. Зараз я створюю команду людей, яким небайдуже чуже горе, які прагнуть творити добро, адже разом ми – молодь – непереборна сила. У мене є багато ідей, якими я живу, які не терпиться реалізувати. Це і благодійні вечірки, аукціони, збір коштів за допомогою скриньок, а головне - створений кістяк молодіжної команди, що кілька разів на місяць буде відвідувати дітей-сиріт, гратися і спілкуватися з ними. Крім того, кожна молода людина зможе до нас приєднатися, адже ще однією ціллю буде те, щоб молоді люди побачили, як живуть дітки без батьків, як їм насправді тяжко, і, в результаті, за жодних обставин не позбавляли дітей можливості жити у повноцінних сім’ях, радуватися батьківській любові, рости щасливими.
Я не Періс Хілтон і не дочка Ахметова, я проста студентка, яка прагне зробити наше місто, нашу Україну кращими і, на мою думку, це може зробити кожна людина, було би бажання! Зараз я безмежно вдячна Наталі Валентинівні, жінці, яка півроку тому попросила мене провести свято в костюмі клоуна у дитячому будинку. Адже з того моменту я зрозуміла, як це - рости без батьків та наскільки потрібна наша з вами допомога дітям-сиротам! З того часу змінився мій світогляд, змінилися життєві цінності. Я нарешті почала отримувати задоволення від життя, адже зрозуміла, що живу недаремно, що є тисячі діток, яким потрібна моя допомога.
Ось добігають останні хвилини написання наших робіт, а я вже думаю, де взяти костюм Снігуроньки, адже в п’ятницю буду відвідувати багатодітні сім’ї з подаруночками…
Життя надто коротке, і лише ми маємо право вирішувати, як його прожити! Я щиро вірю, що в нашому місті є люди, які небайдужі до дитячих негараздів, спробую їх відшукати!
Кінець цитати.
Я називаю його періодом можливостей…тебе переповнює енергія, бажання щось робити, здається, що немає нічого неможливого і все життя попереду. Максималістичне мислення значно розширює рамки світогляду, додає оптимізму та надії. Але чи кожна молода людина це усвідомлює, якщо ж усвідомлює, то чи хоче розвиватись та змінювати світ навколо себе?
Козирем молоді завжди залишатиметься максималізм, що може стати гарним стимулом для досягнення заповітних цілей. Тому ображайтесь лише на себе, якщо зіграєте гру, так і не використавши козир.
Віта Грицюк.
Коментарів: 8
Добавлено : Wed April 18, 2012, 17:04:29
Коментарів: 8
Добавлено : Wed February 22, 2012, 15:41:25
Коментарів: 8
Добавлено : Wed February 22, 2012, 13:12:10
Коментарів: 8
Добавлено : Tue February 21, 2012, 18:37:58
Коментарів: 8
Добавлено : Tue February 21, 2012, 17:51:51
Коментарів: 8
Добавлено : Tue February 21, 2012, 17:09:19
Коментарів: 8
Добавлено : Tue February 21, 2012, 09:31:08
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
Коментарів: 8
Добавлено : Mon May 14, 2012, 12:30:25