Стрессов, к сожалению, хватает в нашей жизни – мало найдется тех, у кого их нет. Плохие новости – мы стали меньше ощущать себя счастливыми: специалисты из Киевского международного института социологии подсчитали, что по сравнению с прошлым годом этот показатель уменьшился на 10 процентов – лишь 53% опрошенных считают себя счастливыми (в 2011 г. – 63%). Известный специалист по преодолению стрессов и конфликтов директор Международной Ассоциации «Общечеловеческие Ценности» (Швейцария) и директор Международного фонда «Мистецтво Життя» (Украина) Пател Камлеш предлагает десять советов, которые помогут предотвратить стресс и нивелировать его последствия.

Почитав я свіжий номер газети «Комментарии» з «розкладкою», хто з мажоритарників боротиметься за місце під куполом Верховної Ради України. Цікава картинка… Думаю, рівнянам буде цікаво знати про ситуацію у сусідній області. Особливо про Новоград-Волинщину, яку вже давно “окучує” бюджетними грошима Литвин.

Сегодня десять лет празднует журнал Корреспондент. Мой риспект - создали нишу, стали первыми, держатся на рынке, соблюдают свои стандарты и далее по тексту.

Давно не дивився телевізор. Тим більше за сніданком. Мимоволі довелося під час відрядження у Львові. У готелі Reikartz Medievale Lviv (до речі, дуже хороша, рекомендую) дивився канал Євроньюз. Блок про освіту, розповідали про інновації різних країн у цій галузі.

Намєдні був на першій лекції Школи редакторів УМХ (Український медіа холдинг). Головний редактор журналу Корреспондент Віталій Сич розповідав про американські стандарти журналістики, адаптовані до українського ринку, про відносини медійників із владою, з рекламодавцями, з видавцями.

Пожар на станции в киевском метро «Осокорки» 14 марта выявил не только неготовность транспортной системы столицы к подобного рода инцидентам. И не только вскрыл то, о чем многие знали или предполагали/догадывались.

Накануне международного женского дня моя девушка надоумила меня написать о том, что я не понимаю в женщинах (при том, что учился на филфаке :). Решил ограничиться восемью особенностями - ну марта все таки 8-е. Дискляймер - порядок значения не имеет. Итак:

У каждой медали две стороны. Казалось бы с недавним принятием закона об увеличении размера штрафа за неправильный проезд железнодорожного переезда, ситуация должна улучшиться. Однако, еще «будем посмотреть». Этот вынужденный ход сработал бы в странах с побежденной (или хотя бы загнанной на верхние эшелоны) коррупцией. Например, в Германии. Или Грузии. В Украине же только добавит удобрений в благодарный грунт коррупции.

По чистой случайности колонку на извечную для Украины тему «мовы» я пишу в День родного языка… Вынашивать мысли начал еще несколько дней назад, когда директор принес номер журнала Країна. «Думаю, тобі буде цікаво», – рекомендовал интервью с преподавателем Сергеем Саржевским, у которого учился ранее. Общественность знает Саржевского по синхронному переводу в прямом эфире шоу «Танцы со звездами», «Танцуют все» и подобного мыла, которого я не смотрю (телека уже четвертый год нет! И это счастье!)

Моя facebook-стрічка висаджена у повітря – ще стільки френдів не постили одне і те ж посилання на новину про те, що народні депутати збираються заборонити цивільним носити камуфляж та будь-який інший однострій. Законопроект навіть перше читання витримав.

Десь рiк тому мiй колега-пiарник дав менi двi невеликi стрiчки – жовту i блакитну. Сказав, що разом із деякими iншими полiтконсультантами почали iнiцiативу з об'єднання країни, зародження нацiї, символом якої й обрали цi стрiчки. Цiкаво, що це робилося не пiд якогось полiтика чи партiю – так, пiарники не все роблять за грошi чи на замовлення, як дехто вважає.

...І ось відмінили техогляд. Переповнені радістю автовласники від щастя, що звалилося раптом на голову, пустили сльозу - мовляв, нарешті... Влада ж однією рукою лагідно поплескує їх по плечу - мовляв, ну, чого ти, не треба... обіцяли ж... “покращення життя вже сьогодні”. Іншою ж кінцівкою при цьому ставить помітку-нагадування про те, щоб під час передвиборчої парламентської кампанії у 2012 році використати це на білбордах...

Різноманітні міжнародні тренінги, школи, навчання тощо цінні не лише знаннями, які здобуваєш, а насамперед обміном досвідом, інформацією і спілкуванням із колегами. Власне, останнє і було для мене родзинкою другої сесії Школи журналістських розслідувань у сфері публічних фінансів, що відбулася в Азербайджані. Завжди цікаво дізнатися інформацію від живого першоджерела про ситуацію у "братській республіці".

В Україні не буде електронного врядування, про яке останнім часом все модніше говорити на найвищих ешелонах влади, найближчі десять, двадцять, тридцять років. Зараз я зробив невелику паузу, щоб подумати, і вирішив дописати: «якщо хочете, то його не буде ніколи». Такий песимізм у мене виник після міжнародної конференції з інформаційних технологій та електронному правлінню «eGover 2011, Estonia-Ukraine».

Скажіть, а чи часто ви бачите обличчя місцевої влади? Маю на увазі не ті «портрети» і «мармизи», що в достатній кількості показують по телевізору та друкують у газетах (особливо «паркетних» ЗМІ). Я питаю про справжнє, неприховане обличчя тих, кому ми з вами делегували повноваження ефективно управляти та розпоряжатися нашою спільною власністю.

Нарешті маю можливість поділитися з вами враженнями від побаченого у столиці Азербайджану місті Баку. Завдячуючи фонду «Вiдродження», там місяць тому я навчався у школі з журналiстських розслiдувань. На пострадянських теренах я не був із часів розвалу «совка» (Росія, зокрема Кубань, де живуть родичі, не рахується). Власне тому дуже цікаво було подивитися, як живуть люди, порівняти з українськими реаліями.

За останні два тижня я побував у Чернігові, Ужгороді, Запоріжжі, Ялті, а також Кам’янці-Подільському та Хотині. Читав майстер-клас щодо відео в адвокаційних кампаніях для учасників Академії практичної адвокації, що започаткувала молодь із громадської організації «Демальянс». Якщо чесно, то самому цікаво скільки кілометрів накатав «маршрутками» та поїздами.

Знаєте, у мене вже вдруге щось на кшталт дежавю. Задумав поділитися з вами думками про політ людини до космоса, але вибух у мінському метро вніс певні корективи. Власне таки спробую викласти все, що промайнуло у свідомості.

Сьогодні ви мали прочитати зовсім інший мій запис. Іще на початку тижня написав колонку, але одразу не відправив редактору. І, мабуть, правильно зробив. Вночі, перед тим як заснути, вирішив: неодмінно маю поділитися тим, про що я думаю вже третій день.

Знаєте за що я ненавиджу цю країну? Бо 99% будь-чого робиться через «заднiцу». Даруйте, але хотів сказати ще грубіше.